(У давальному відмінкові треба писати "Михалкові". "Михалку" - кличний відмінок.) Шановна "палато". Усе це мені добряче набридло. Тож повідомляю наступне. Журнал "Літера Н." не є якимсь літературним чи близьким до цього об'єднанням, політичним угрупуванням чи бізнес-проектом. Це означає, що у нашому журналі може надрукуватися кожен (кожен!) миколаївець, а навіть миколаївчанин, - мешканець Миколаївщини, - у разі він заявить себе достатньо здібним до продукування поетичних текстів (віршів, поем, оповідань, романів тощо). Єдиний момент, що його ніяк не уникнути, який характеризує "Літеру Н." схожим на всі ті ЛІТоб'єднання, що вони дісталися нам у спадок від СССРу як форма організацї під контролем держави "творчості мас", це клуб-майстерня. Клуб виник з тої причини, що мусить бути якесь місце, куди завжди можна прийти, занести тексти, взяти черговий номер журналу, спитати чогось чи просто поговорити (бажано - про сучасну поезію у найширшому сенсі). Інакше кажучи, клуб "ЛН" - це така форма офісу. Щодо майстерні, то це форма редакційної роботи з авторами і текстами. Таку роботу виконує кожна редакція. Зокрема поголовно тепер пишуть на задніх сторінках навіть вельми непривабливих видань (Засобів Масової Інформації), що "редакція залишає за собою право скорочувати тексти і правити мову". На практиці це означає публічний спротив вимогам авторського права, що воно забороняє вносити будь-які зміни до авторських текстів без авторської на те згоди. Редакція "Літери Н.", натомість, поважає право автора. Але. Є дві проблеми, з якими стикається редактор у роботі з текстами. Перша - проблема відбору текстів. Друга - проблема пошуку невикористаних можливостей тексту (власне у цьому і полягає редактура окремого тексту) і спроба показати ці невикористані можливості авторові. Саме спроби вирішити цю другу проблему призвели до виникнення майстерні, позаяк, автор, а часто він - поет-початківець, працюючи разом з редактором над власним текстом, набуває певного досвіду, що його він зазвичай не має й навіть не підозрює, що такого досвіду можливо набути. Досвід цей і називається мистецтвом - певного роду вмінням. Зокрема - вмінням читати власні, а то й чужі, тексти. Щодо проблеми відбору текстів, варто сказати й навіть наголосити, що не існує жодних об'єктивних критеріїв такого. Тож, відбираючи до друку ті чи ті тексти, ми з Євгеном покладаємося лише на наш власний смак, наші відчуття, інтуїцію і чого там ще; що, до речі, зовсім не означає, нібито ми публікуємо те, що нам "подобається". Насправді ми публікуємо те, що не можемо аргументовано відхилити. З такого, суто суб'єктивного, підходу до формування редакційного портфеля випливає помилковість наших з Євгеном суджень про придатність чи не придатність того чи того тексту до публікації. Помилковість ця засаднича, себто неуникненна. Вона - у самій суті того, що ми - люди, а не машини для об'єктивної оцінки (у тому числі оцінки себе та власної діяльності). Зробити з цим ми нічого не можемо. Хіба, що продовжувати робити наші власні помилки. Однією такою помилкою є наші критичні статті. Діло у тому, що почали ми їх писати, подумавши, щ непогано було б заснувати сяку-таку премію журналу (хай навіть вона не матиме якогось матеріального стимулу, то хоч - моральний). Від ідеї преміювати авторів журналу ми відмовилися негайно, зважаючи на досвід журналу "Кур'єр Кривбасу" (у разі ви знаєте), і стали досліджувати миколаївський простір публічної поезії (інакше кажучи, книжки та інші публікації миколаївських авторів). Ви кажете "враження, що "все, що не з вами - то погань" наочно випливає зі змісту усіх критичних матеріалів "Літери""? Ні. З критичних матеріалів "Літери Н." випливає, що наша ідея премії реалізована бути не може. Але насамперед - усе це з нами, з нами усіма. Називається воно, переважно, "книжка за рахунок автора". Саме тому ми й відділили у нашому журналі гроші від текстів. Спитайте про це принципове відділення у тих, зто пропонував нам гроші за публікацію їхніх творєній. Насамкінець про те, що - цитую: "дурдом - не критик і не письменник. дурдом - читач, який має не фахову освіту, а читацьке враження. чи ви будете видаляти будь-які читацькі коментарі?" Читацьких вражень на цьому ресурсі ще не було жодного. Всі коментарі до єдиного, навіть пристойні, що їх пише "BorisVian" стосуються - у кращому разі, як от у Вас, - політики видання, а решта - питання, чому ми такі нехороші хлопці. Ще одне. Наш читач має ім'я, а не нік-нейм. Тут кінець відповіді. Дякую за увагу до нашого журналу (чи хоч до цього ресурсу).

  ...це було не звинувачення, а побажання. по-друге, враження, що "все, що не з вами - то погань" наочно випливає зі змісту усіх критичних матеріалів "Літери". по-третє, дурдом - не критик і не письменник. дурдом - читач, який має не фахову освіту, а читацьке враження. чи ви будете видаляти будь-які читацькі коментарі?

  "палата № 6 2008-06-03 10:57:50" написав: "не зробіть із неї покруча, намагаючись створити свою подобу". Звинувачення має бути підтверджено доказами. Чекаю од вас порівняльно-стилістичного аналізу моїх чи Євгенових та будь-кого з авторів "Літера Н.". За відсутності такого змушений буду видалити ваш комент як надуманий, неаргументований.

  Гарну рекламу вигадали собі, Євгене. Респект без іронії..! Миколаївську поезію ви, звичайно не вбиваєте, але не зробіть із неї покруча, намагаючись створити свою подобу, добре?

   Коли на статтю чи повідомлення автор чує лише лайку на свою адресу, видалити бодай один такий, з дозволу сказати, відгук, - це не цензура, а спроба пошуку співрозмовника. Свобода слова на цьому ресурсі відтепер обмежена темою статті та тематикою нашого видання. Чи хороші ми хлопці, кожен може обговорити це деінде. Гадаю, це справедливо.

  ...На портале действует цензура?

  Відгук за ніком "Даша" (після попередження про таку можливість) видалений з огляду на неаргументованість тверджень дописувача.