О. сидів за монітором і читав: «21 червня редакція міського журналу поезії «Літера Н.» провела чергову презентацію.
Цього разу у 14-й філії бібліотеки ім. М. Кропивницького…»
О. посміхнувся про себе:

«Ото придуркі! Усе не угомоняться… Їздять, думають, що комусь їхній журнал потрібний..! Ну-ну, і шо там далі…».
«На презентацію прийшла одна людина…»

Задовлено потерши руки, вимовив уголос:

«Ну, я ж кажу, кому ви нужні з вашою Літерою?!!»

З сусідньої кімнати донеслося:

«Що ти кажеш?».
«Та спи. Я не тобі».
«Шо?».
«Спи, кажу, дура стара…»

У сусідній кімнаті замовкли. Настрій О. одразу покращився.
Він згадав, що зучора залишив чималий шмат сала – трохи себе побалувати. Радісний, О. побіг до кухні.
Відламав свіжу горбушку, ножем акуратно відрізав сальця, поклав на хліб, у сітці над помийницею знайшов поміж прілої цибульниці цибулину, почистив та одразу й гризонув.
Повернувся до комп’ютера.
Не випускаючи з лівої руки баловства праву поклав на мишку, прокрутив інтернет-сторінку.

«Не обійшлося без маленьких контрів з працівником бібліотеки. Спорились через Пушкіна. Чи через Шевченка. Чи через Росію та Україну…»
«От Проворний! Ну як втне, як втне!! Та кажи толком, через що спорили! Стиліст, мля…»
«Юнак, котрий прийшов на зустріч, прочитав свої вірші. Поговоривши з ним, Михалко Скаліцкі запросив того до нас у клуб…»

Плямкаючи масними губами, О. прошепотів:

«Була б моя воля, я б, мля, цього Скаліцкого…»

«Шо ти кажеш?» - знов почулося з сусідньої кімнати.

«Спи кажу. Це я. У справах… Не заважать була каманда!!».

Апетит поволі зменшувався.

«Школу він завів… Секту, мля, а не школу!.. Пам’ятаєш, у мене учень був?!» - гукнув.
«Той, Савка?» - спитали з сусідньої.

 

«Ну а хто?! Книга вийшла у нього торік… Він на презентацію запрошував…»
«Ну… Ти ходив?»

Він трохи помовчав, потім:

«Та кому він нужний… Придурок!..»

Вже геть без ентузіазму дочитував:

«Нагадаємо, 28 червня відбудеться наша наступна презентація у 15-й філії…»

Подивившись кудись вбік, він сказав замислено:

«Може, мля, подзвонити у цю філію, 28-го, та сказати, що вона замінована?..»

О. знов пішов до кухні. Баловство cкінчилося разом з салом. З сусідньої кімнати неприємно хропіли.
Сонце сіло.
На О. наступала ніч.
Страшна і невідворотна.

Євген Проворний

Постійна інформація редакції журналу "Літера Н."

…Щоб почитати тексти авторів нашого журналу, радимо зайти до магазину «Кобзар» (1-а Слобідська – проспект Леніна)
або до магазину «Магістр» (Потьомкінська, 57 – біля Лялькового театру) та придбати щорічники «Літера Н. за 2004-й рік», «Літера Н. за 2005-й рік».

З розділу АРХІВ цього ресурсу можна також усе це діло просто закачати й роздрукувати самому.